Я пишаюсь своїм сином

Незважаючи на зовсім юний вік — 19 років, мій син Валерій став на захист Вітчизни у складі 46 окремого батальону спеціального призначення «Донбас Україна». Встиг побувати у Мар’янці, на Світлодарській дузі, на Маріупольському та Луганському напрямках. Разом з побратимами тримає оборону. Бо добре розуміє, що наше розмірене та спокійне життя залежить від них.

В нашому селі Суданівка не залишилося жодного ветерана Другої світової війни, які захищали нашу землю від ворога. В цьому столітті на захист країни їм на зміну прийшли їх молоді правнуки в камуфляжах. Хтось називає їх атовцями, хтось- військовими, хтось- чоловіками, батьками чи синами, а для мене вони –захисники. Хтось звикає жити із болем, а хтось продовжує боронити країну від ворога. В будь-якому разі про цих людей, про цих героїв нового часу забувати не можна. Не тільки в державні свята, а й щоднини в Україні довіку звучатиме «Слава Україні! Героям слава!».

Я пишаюсь своїм сином, він вже молодший сержант, а до Дня сухопутних військ він отримав свою першу нагороду. В день свята вчителя Валерій приїхав, щоб привітати мене і свою бабусю з нашим професійним святом. Ми не стримували сльози радості від такої уваги нашої рідної людини.

 

Алла Шольдіна, мама учасника АТО,

Солонянський район

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *