В селі Олександропіль Солонянського району проживає добре всім відоме, шановане подружжя Головко – Олександр Васильович та Наталія Миколаївна. Вони – майстри пісні, талановиті, творчі, обдаровані природою чудовими голосами. Скільки радісних років вони радували всіх своїм співом!

Та прийшла в їхню домівку біда: син Анатолій загинув у АТО. Це трагедія не тільки родини, односельців, а і всієї Солонянщини, яка того страшного дня прощалася зі своїм героєм. Відтоді подружжя не виходило на сцену, особливо страждало за втраченою дитиною материнське серце. Як стверджує народна мудрість: «час лікує болючі рани». Життя продовжується, надихає батьків старший син Олексій, радують троє онуків та правнучка. Син Анатолій завжди залишився в серці і пам’яті батьків.

Одного дня, перебираючи події пройденого життя, Олександр Васильович та Наталія Миколаївна зупинилися на визначній даті: виповнилося 50 років їхньої творчості. Як їх відзначити? І вирішили виступити з благодійними концертами у селах, з яких пішли воїни в АТО і не повернулися, поклавши своє життя за наше мирне. Їх 15. Зібрані кошти запланували направити на лікування поранених земляків. Назвали акцію «Допоможи – це просто». «Ми заручилися підтримкою голови райдержадміністрації Ігоря Валерійовича Хрипка, до нас приєдналися лідери районних громадських організацій – атовців, Руслан Гурський, і «Фенікс», Людмила Кулик, які допомагали в організації та в інших питаннях. В усьому йшли на зустріч сільські голови, старости, директора шкіл. Сприймали люди акцію з глибоким розумінням, з вдячністю захисникам України, які нині вже вдома, і які на передовій. Під час нашого виступу, згадували всіх загиблих земляків поіменно, вшановували їх пам’ять хвилиною мовчання. Розпочинали концерт піснею «Я українець», і цим все сказано. Були вірші, були пісні і ліричного звучання, в чому підтримав нас односелець Володимир Грипа. В цій акції моя дружина вперше заспівала», — розповів Олександр Головко.

За словами Олександра Васильовича, під час благодійного концерту зібрано 54 тис.грн. Благородний вчинок і організаторів, і тих, хто їх підтримав, і тих, хто вніс пожертву. Всі ми прагнемо, щоб війна нарешті скінчилася. Треба вірити, що цей час настане.

Наталія Московка

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *