Золоте весілля відсвяткувала 11 серпня поточного року подружня пара — Ася Іванівна та Борис Михайлович Зуєви з села
Світлогірське Криничанського району.

Відомо, що зо-
лото – благород-
ний метал, хімічно
інертний, ковкий,
на повітрі не руй-
нується навіть під
час нагрівання. Те
ж саме із почуттями
цих щасливих у парі
людей: п’ятдесят
років вони прожи-
ли разом, володіючи
всіма властивостя-
ми золота, «ковкіс-
тю», м’якістю харак-
терів, незмінністю
почуттів навіть під
ч а с « н а г р і в а н н я
ззовні». З упевне-
ністю можна сказа-
ти, що вибір у свій
час було зроблено
правильно.
Зірка знайом-
ства молодих людей
засяяла у колишньо-
му с. Терноватка на
Криничанщині. Згодом у сусідньому Сухому Хуторі від-
кривали нову 8-річну школу. Молода вчителька, тут робила
перші кроки педагогічної діяльності і припала до душі
головному інженеру місцевого господарства.
Гучне новосілля школи у Сухому Хуторі закінчилося,
численні гості розходилися по домівках, і Борис запропо-
нував Асі провести додому.
Я дорогу знаю, – впевнено відповіла вона. – І я взнаю
теж, — поступила відповідь. Та й став щоденно ходити на
побачення за 4 кілометри з Терноватки до Сухого Хутора.
Три місяці дружили, зустрічали вечірні зорі, вдивлялися
у нічне небо… Наречений уже пропонував їй руку і серце…
І ось у сільській котельні несподівано сталася біда:
зірвався котел. Усунути технічні неполадки покликали
інженера. Дякувати Богу, на ньому були пальто та чоботи,
через те всього не обварило окропом та парою, зате сильно
постраждали обличчя та руки, які вкрилися пухирями.
В селі обговорювали дану подію і стверджували, що
молода вчителька тепер і не гляне на інженера. Але ввечері
Ася сама пішла відвідати свого нареченого, вибачившись,
що прийшла без запрошення.
— Що б не сталося з тобою, вийду заміж обов’язково,
— сказала вона, — дай лише довчитися і отримати диплом.
Час проводили разом, почуття міцніли, і молоді люди
вже не уявляли себе один без одного.
Невдовзі молодого інженера запросили на роботу у
сільгосптехніку.
Поїдемо разом, — вирішили. То ж весілля не забарило-
ся. У спекотну погоду 11 серпня 1968 року стали вони на
весільний рушник та обмінялися обручками.
У селі Світлогірське молодому подружжю дали квартиру,
де вони облаштували власне гніздечко.
Від родини йде життя людини, — говорять у народі. Через
рік лелеки принесли в сім’ю перше поповнення: з’явився
синок Вячеслав. А коли він пішов до першого класу – ще
й донечка Антоніна. Діти – то їхні крила і їхня гордість.
Вони отримали вищу освіту і стали гідними громадянами
України. Батькам діти подарували невістку Наталію та зятя
Сергія, яких ті прийняли як рідних.
На часі душу і серце радують троє онуків-школярів – Фа-
дей, Улянка та найменший Всеволод. Всі гарно навчаються,
музично обдаровані.
Після сільгосптехніки Борис Михайлович працював на
партійній роботі та в управлінні сільського господарства.
Ася Іванівна, педагог за покликанням, і на сьогоднішній
день, вже понад півстоліття, сіє в дитячих душах розумне,
добре, вічне. Вона навчає юні покоління рідній українській
мові, яка є душею нації, її генетичним кодом, щоб ма-
теринське слово було для всіх нас оберегом та духовним
джерелом життя.
Подружній парі є чим пишатися: зростили дітей, влас-
ними руками побудували дім і посадили сад.
Проти віку – нема ліку, — каже народна мудрість. Літа
спливли швидко. Минуло п’ятдесят років як Ася Іванівна
та Борис Михайлович тримають один одного за руки,
вдвох зустрічають світанки і проводжають заходи сонця.
Їхній союз – чудовий приклад не лише для дітей та
онуків, а й для всіх, хто прагне, щоб сімейне життя пере-
творювалося в тиху гавань великої любові.
Коли я запитала у подружжя Зуєвих який секрет їхньої
дружної і міцної родини, почула відповідь: «Для міцної сім’ї
потрібні не лише любов, а й взаєморозуміння. Будувати
родинні відносини – це великий труд душі та серця». Тож
нехай спільний життєвий шлях цього подружжя продовжу-
ється в радості, щасті й достатку, в переконливих успіхах
дітей, онуків та продовженні гарного працелюбного роду!

Людмила ЗАБОРА, смт Кринички

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *